І знову осінь… Сумна пора… Оголені сірі дерева, скута морозом чорна земля, сумний заплаканий пейзаж за вікном. Сіра ковдра – непробивна броня хмар. Так бракує сонця. Так бракує літа. Літа, яке вже не повернути. Смуток… Очікування… Очікування миті, коли зима вкриє мокрий оголений світ пухкою ковдрою снігу. Очікування пори, коли сірість змінить білизна. А поки – агонія природи: повільне поринання землі в безпробудний летаргічний сон.
Але ми, біотехнологи, бачимо в калюжах відображення зірок. І ми вміємо бачити крізь сіру завісу хмар магічну красу осені. Золотої осені, що фарбує вересневий світ в різнобарвні кольори. Осінній карнавал фарб. Багряний жовтень. Останні штрихи щедрої осені, що засипає вулиці міст золотими монетами листопаду. Картина замальована в пам’ять. Жовтогарячий вогонь листя, що зігріватиме нас взимку. У снах. У спогадах. У фотографіях.
Осінь буває різною. Осінь для кожного своя. Яка ж вона для студентів БТЕК? Про це можуть розповісти їхні осінні світлини.
Цієї осені кожен мав змогу взяти участь у конкурсі «Моє осіннє фото», який проходив у вигляді челенджу в Instagram з 22-го по 23-є листопада, і поділитись зі світом своєю осінню. Бо все проходить. І осінь пройде. А залишаться тільки спогади. Спогади про осінь. І фото. Осінні фото. І більше нічого.
Тож, насолоджуйтесь чарівними спогадами наших студентів.
Більше спогадів в інстаграм на @btec_official за хештегом #осінь_у_кадрі.
