Дякуємо всім небайдужим – всім, хто долучився до такого важливого челенджу!
Ми бачимо майбутнє по-різному. Комусь більше подобається світ книги братів Стругацьких «Опівдень ХХІІ» чи роману Станіслава Лема «Повернення з зірок», а комусь життя на планеті Трантор роману Азімова «Академія», планеті Корусант з кіносаги «Зоряні війни» або планета Земля у фільмі «П’ятий елемент». Але все ж мало хто б хотів жити в реальності мультфільму «Воллі» або фільму «Ідеократія», серед безкінечних смітних гір. В давні варварські часи люди бездумно брали все необхідно з природи і все непотрібне туди викидали. Але ще наприкінці неоліту людина навчилась сама вирощувати їжу, ткати одяг, робити знаряддя праці. Чим далі людина відділялася від природи, тим краще ставало її життя. Нові матеріали створені людиною були краще природних, а нові технології виробництва відправляли все далі в минуле такі слова, як голод, бідність, дефіцит. Але відокремлення від природи все одно було частковим.
Ми продовжували використовувати певні ресурси з навколишнього середовища і викидати в нього непотріб, що і стало причиною нової кризи, до якої призвів не дефіцит, а надлишок і надлишок сміття. Тут-то людство і прийшло до ідеї рециклінгу – стратегії повної незалежності від навколишнього середовища, що базується на циклічному використанні відходів як сировини. Звичайно рециклінг добре працює не для всіх матеріалів. Так, готувати їжу з харчових відходів – нонсенс, та й папір при переробці знижує якість і утилізувати його, виготовивши новий з рослинної сировини (яка є невичерпною), значно дешевше і простіше. А от пластик, скло, метал легше і дешевше переробляти, ніж виготовити їх з первинної сировини. До того ж вони майже не розкладаються, а нафта і металеві руди майже вичерпані.
Тому сміття потрібно сортувати: папір – в піч, харчові відходи на біопаливо, металобрухт – на переплавку, пластикова і скляна тара на відповідні заводи для переробки на нову тару. Пластик сам по собі не такий поганий, як його малюють і відмовлятися від нього зовсім не обов’язково. Проблема не в самому пластику, а в його нераціональному використанні. Це гарний, довговічний матеріал з корисними властивостями. Тож його треба не утилізувати, пресуючи в блоки, а повторно використовувати пластик шляхом подрібнення виробу, очищення матеріалу і виплавки нового виробу.
Важливо пам’ятати, що сортування і рециклінг – це в першу чергу не про ініціативи влади, а про відповідальність кожної, окремо взятої людини. Примус до сортування сміття з боку влади – дуже погана і неефективна практика, що обмежує свободу людини. Будь-який примус лише збільшує опір. Якщо людина не бажає сортувати сміття, то жодні штрафи не змусять її до відповідального сортування. Лише особиста відповідальність кожного здатна забезпечити рециклінг. Якою б не була наша цивілізація в майбутньому, її існування неможливе без рециклінгу. Що вже казати про інші планети, які освоїть людство, створивши на них замкнені техносистеми. Але сортувати потрібно не тільки те сміття, що ми викидаємо, але й той треш, що йде з медіапростору. Важливо чітко відділяти істину від пропагандистсько-конспірологічних відходів і подібного трешу. І лише тоді і наша свідомість, і навколишній світ стануть дійсно чистішими.
