Шлях до омріяної професії – до улюбленої справи свого життя ніколи не буває простим, а часом видається і досить тернистим. Із власного досвіду скажу, що шлях до усвідомлення себе як перспективного біотехнолога зайняв немало часу і коштував немало зусиль. Потрапивши із абсолютної іншої сфери діяльності у світ біотехнології, я спочатку відчувала себе розгубленою і зовсім не сподівалася на успіх реалізації свого рішення кардинально змінити професію. Це нагадувало ситуацію, коли бактерія потрапила до свіжого поживного середовища з новими для неї субстратами, і їй треба якнайшвидше насинтезувати ферменти аби пристосуватися до нових умов. Тим не менш, мої «адаптаційні механізми» спрацювали вдало, бакалаврська кваліфікаційна робота захищена і вже час ставати на новий щабель – здобуття ступеня магістра з біотехнології.
Ще на етапі вступних випробувань до магістратури я розуміла, що свій магістерський проєкт я воліла б присвятити дослідженню особливих властивостей грибів. При фінальному виборі тематики майбутньої магістерської роботи на допомогу мені прийшла Вікторія Красінько (мій науковий керівник), яка спрямувала мої думки і побажання у необхідне русло, і нами було обрано цікавий напрямок досліджень – вивчення біотехнологічного потенціалу дріжджових кілер-токсинів. Для повного розкриття обраної тематики, у магістерському проєкті я хочу детально висвітлити питання біорізноманіття дріжджів із кілерними властивостями, описати природу токсичності дріжджових кілер-токсинів, а також, що найважливіше, окреслити способи оптимізації процесів культивування кілерних дріжджів, аби отримати високоактивний і стабільний продукт. Ще однією неочевидною, але суттєвою перевагою обраної тематики є те, що наразі українські вчені не займаються вивченням кілерних властивостей дріжджів. Тому така «новизна» даної тематики на теренах України надихнула мене і Вікторію Олегівну розпочати власні дослідження кілерної активності дріжджів, які ми ізолювали із різної природної сировини. Тож, ми вже ступили на цю «terra incognito», наш квест розпочато, і я сподіваюся, що спільними зусиллями нам вдасться досягнути гарних результатів у нашій непростій, але такій цікавій і захоплюючій справі. Тепер залишається йти тільки вперед – вперед крізь терни – до омріяного диплому магістра!
Софія Цапко, магістрантка I року навчання
