Останнім часом у світову свідомість швидкими темпами увірвалось коротке слово з величезним потенціалом – «нано», яке здатне пробуджувати в уяві людства здогадки про найсильніші зрушення майже у всіх галузях науки та техніки, і водночас здатне породжувати питання про те, як ці зміни можуть вплинути на етику, економіку, міжнародні відносини, повсякденне життя та розуміння людиною свого місця у Всесвіті. Так, дехто стверджує, що нанотехнології – це універсальний спосіб лікування всіх хвороб, а хтось переконаний, що розвиток цієї сфери уособлює в собі можливість створення нових засобів, які в подальшому спричинять біологічні війни та зможуть знищити людство.
Тож, я вважаю, що дослідження у цій галузі є досить цікавими, тому коли мій науковий керівник, доцент Наталія Грегірчак, запропонувала попрацювати у напряму цієї тематики я без роздумів погодилась, адже розробка інноваційних пробіотиків з наночастинками металів є також близькою мені з огляду працевлаштування. Ці препарати є потенційно багатообіцяючою сферою профілактики та лікування шлунково-кишкових розладів людини, крім того вони можуть використовуватись для лікування нейродегенеративних, інфекційних захворювань та раку.
З огляду на значну частину опрацьованої літератури теоретично розроблений у майбутньому нанобіокомпозит повинен мати зручну лікарську форму, а найголовніше бути безпечним і біосумісним для тварин та людини за показниками цитотоксичність та генотоксичність. Досить цікавим є механізм мікробного синтезу наночастинок металів молочнокислими бактеріями, адже він може бути, як внутрішньоклітинним, так і позаклітинним. Зокрема процес внутрішньоклітинного синтезу передбачає захоплення, біоредукцію та ущільнення різних наночастинок, а позаклітинний - складається із секреції ферментів, біоредукції та укупорки частинок. Багато вчених стверджують, що позаклітинний синтез є кращим, оскільки процес очищення є легшим порівняно з внутрішньоклітинними методами.
Таким чином, наночастинки металів та пробіотики можуть створювати синергетичний ефект для покращення здоров’я людини, однак розробка таких препаратів потребує глибшого дослідження їх безпеки, токсичності, бiорозчинностi та впливу на навколишнє середовище, адже це дозволить у майбутньому якісно й безпечно застосовувати ретельно досліджені технології як найбільш екологічно сприятливі та ефективні.
Опрацьований матеріал був покладений в основу постерної доповіді, яка була представлена на VI Міжнародній науково-практичній конференції «KyivLvivPharma-2023. Фармацевтична технологія та фармакологія в забезпеченні активного довголіття».
здобувачка ОС «Магістр» спеціальності 162 «Біотехнології та біоінженерія» Дар’я Синявська (група ПФБ-1-1м)
