Вітання всім з культурної столиці України – м.Львів, яке славиться не тільки вузькими вулицями, історичними пам’ятками, смачною ароматною кавою, а й дріжджами. Так-так, саме дріжджами, напевно ви пам’ятаєте те відчуття коли заходите до бабусі на кухню, бачите на столі маленький пакуночок з написом «Львівські дріжджі» і розумієте, що зовсім скоро вас почастують смачною, пухкою, домашньою випічкою. А пам’ятаєте запах тіста, яке сходить? Нам, студентам 4-го курсу – Болкун Юлії та Третяку Володимиру – випала можливість «насолоджуватись» цим ароматом впродовж нашої навчальної практики на «Ензимі».
Переступивши поріг прохідної, ми зрозуміли, що потрапили в інший світ - світ дріжджів. І вже готові розповісти вам всі секрети…
Спершу про історію: компанія «Ензим» бере свій початок з далеких 1870-тих років, на території сучасного заводу була заснована броварня, вже у 1922 році завод почав випускати спиртові дріжджі для забезпечення власних потреб. А ось у 1945 році тоді ще Львівський дріжджовий завод - мабуть зрозумівши, що це більш вигідно - почав виготовляти виключно хлібопекарські дріжджі.
Досить історії, перейдемо до чогось цікавішого. Дозвольте провести вам віртуальний екскурс «Ензимом». Ласкаво просимо до місця, де все починається – засівного боксу. Саме тут, мікробіолог Дмитро та його молода напарниця Соломія із пробірки засівають культуру у спеціальні засівні бутлі, які після культивування потрапляють у 2 ферментери об’ємом 10 м3 та 14 м3. Далі культуральна рідина потрапляє у велетенські 5-ти поверхові ферментери об’ємом 75 м3 та 100 м3. Тут довгі 16 годин дріжджі «набираються сил», адже попереду товарна стадія ферментації, яка відбувається в цілих 8-ми ферментерах. Після цього вже фактично готові дріжджі подаються на сепарацію, де їх відділяють від залишків поживного середовища, звідки вони прямують на вакуум-фільтри, там на них напилюють крохмаль та «вичавлюють» воду. А вже потім, так зване, дріжджове тісто прямує прямісінько на фасувальну дільницю. Можете собі уявити, що фасувальний апарат працює зі швидкість шість брусків за секунду!? Далі бруски пакуються у ящики, які вправно складає та розвозить по полицях чудо-робот.
Із сухими дріжджами все трішки складніше, вони перед пакуванням відправляються у «відпустку», так жартує тутешній персонал. На питання: «Чому відпустка?», відповідають так: «Тому що, ці дріжджі спочатку «загорають» у спеціальній сушильній шафі, а потім у циклонах відчувають себе наче на американських гірках».
Взагалі, із власних вражень можна сказати, що перша думка, яка виникла в нашій голові в той момент коли ми зайшли на виробничу дільницю: «Все-таки правду нам розказував Юрій Васильович на парах з планування виробництв галузі: і СІР-мийка тут є, і теплообмінники, і трубопроводів багато». На практиці нам також довелось згадати пари з екобіотехнології, коли нам повідомили, що стічні води зі всього виробництва очищають в аеротенках та метантенках. Це цілий масивний комплекс очисних споруд, в метантенках якого утворюється близько 7000 м3 біогазу за добу, що забезпечує 70% потреб виробництва.
Ми ж більше всього часу проводили в мікробіологічній лабораторії, де Дмитро та Соломія на чолі із завідуючою лабораторії Людмилою Борисівною довірили нам провести повний цикл мікробіологічного контролю - починаючи з відбору проб і закінчуючи їх аналізом.
Взагалі, ми отримали стільки емоцій та знань, що їх не можливо виразити словами, адже коли слова про біотехнологію з книжок стають реальністю, то їх важко знову перетворити у слова, краще один раз побачити, ніж сто разів прочитати.
