Щойно ми перетнули межу, яка відділяла нас від магістратури, як одразу поринули у новий вихор наукових подій. З перших днів ми зрозуміли, що навчання на магістратурі не така вже й «лафа», як люблять думати студенти. Не дарма магістратура приймається як науковий ступінь, і першим кроком до його здобуття став вибір тематики магістерської роботи.
Надзвичайно приємно, що наша кафедра дозволяє обирати тему роботи, яка близька нам до душі. Але навіть з такою можливістю вибір бажаної тематики не такий вже й простий. Голова боліла як у нас, так і у нашого керівника Оксани Ігорівни Скроцької. Минула не одна доба поки ми остаточно змогли визначитись з тематикою магістерської. Ви запитаєте: «В чому ж складність?», а відповідь така – нині в нашій країні є чимало спрямувань, які хотілось би розвивати.
Особливо цікавими є чи не найменші представники нашої планети. Щодня нас атакують численні невидимі вірусні війська, які є причиною вірусних захворювань. Тому і теми наших робіт ми пов’язали з вирішенням цих проблем. Чоловіча частина нашого дуету зайнялась визначенням противірусної дії одного з індукторів інтерферону (інтерферон є головним захисником проти вірусів) – тилорону. Жіночій частині дуету дісталась робота над покращенням властивостей того самого «головного захисника» організму від вірусів, інтерферону, за рахунок модифікації його іонами церію. Звучить досить страхітливо, але ж насправді це так цікаво! У процесі роботи над обґрунтуванням ми значно розширили кругозір за рахунок аналізу робіт багатьох вітчизняних та закордонних вчених.
Успішному виконанню цієї роботи хочеться завдячити нашому науковому керівнику Оксані Ігорівні Скроцькій за приділену увагу до наших робіт, а також за спрямування та наштовхування на правильний хід думок. Також хочеться подякувати завідувачу кафедри Тетяні Павлівні Пирог за стимулювання нашої мозкової активності. І завдяки її повчанню фразою: «Хто як вчиться, той так і працює» ми вирішили завжди досягати найвищих результатів, як при роботі над обґрунтуванням тематики магістерської роботи, так і в нашому подальшому житті.
Іван Янчук, Оксана Боднар,
магістранти І року навчання
