Зрозуміти воду – означає зрозуміти Всесвіт, усі чудеса природи й саме життя.
Масару Емото
Одним із заходів культурної програми, організованої нашим оргкомітетом, а також деканом факультету БТЦВ – Грегірчак Наталією Миколаївною для учасників ІІ туру Всеукраїнської студентської олімпіади з біотехнології, стало відвідування Музею води в місті Києві або, як його ще називають, – Водно-інформаційного центру.
Гостям столиці відразу сподобалася його будівля – красива архітектурна пам’ятка (старовинна водонапірна башта, яка має понад 140 років), розміщена на високому пагорбі серед Хрещатого парку. Здається, що це середньовічний замок серед мальовничих пейзажів. Усі відвідувачі були зачаровані розповіддю про гідросферу планети, про запаси води, якими володіє Україна, про те, які непередбачувані наслідки викликає необдумана діяльність людини, і як вона впливає на екологію в цілому. Відвідувачі із захопленням спостерігали за тим, який шлях у природі долає вода, випадаючи на землю дощем, потрапляючи у землю та проходячи різні шари ґрунту, і збирається у підземні ріки.
Уся експозиція розташовується під землею, куди потрібно спуститися ліфтом. У ході екскурсії по Музею води гості мали можливість побачити діючу модель артезіанської шпарини, величезні акваріуми, гігантський унітаз; довідатися, як влаштований каналізаційний колектор, які етапи очищення проходить річкова вода, перш ніж стане безпечною та придатною до вживання. Багато складових експозиції динамічні, наприклад, у музеї обладнана ванна кімната з кранами, з яких постійно тече вода: повна ванна, повна раковина, погано відрегульований змив – усе це демонстрація нераціонального використання води.
Відвідувачі на власні очі могли побачити басейн із японськими рибками. Бурю емоцій у відвідувачів викликала можливість загадати бажання, торкнувшись рукою рибок біля поверхні води. Також у музеї створені штучні ріки, для яких кожен з відвідувачів міг самостійно зробити русло. Особливо сподобалися зали, де йде дощ з грозою або тече водоспад. Цікавинкою Музею води є й атракціон мильних бульбашок, де кожен міг опинитись на кілька секунд усередині велетенської райдужної мильної бульбашки. Складалося таке враження, ніби ти є співтворцем світу – над головою гримить доісторичний грім, ллється дощ і шумлять перші гейзери, а також тануть льодовики та ревуть водоспади, і вода змінює природу та несе життя, формуючи нашу планету.
Усі із захопленням слухали екскурсовода і назвали цей музей одним із найцікавіших у Києві. Студенти отримали дуже корисну й цікаву інформацію і, очевидно, назавжди запам’ятають панораму чарівного древнього міста Києва, що відкрилася перед ними з вершини башти даного музею...
Назар Костейков, студент ІІІ курсу
