Хоча в Україні питання евтаназії поки що не є предметом активних суспільних дискусій, уникати його обговорення чи табуювати цю тему є хибним шляхом. Тому, здобувачі вищої освіти, групи БТ-4-1, разом з лектором дисципліни «Біобезпека і біоетика» Оленою Гудзенко, не могли не обговорити таку контраверсійну медичну процедуру, як евтаназія.

За визначенням, евтаназія – позбавлення життя лікарем смертельно хворого, термінального пацієнта, який терпить сильні фізичні чи моральні страждання, здійснене на осмислене прохання хворого, в суворій відповідності до встановленої законом процедури.

Питання евтаназії потребує широкого обговорення.

По-перше, має бути підготовлена законодавча база, у якій будуть закріплені всі норми проведення медичних заходів, вказані наслідки вчинення неправомірних і незаконних дій із посиланням на Адміністративний та Кримінальний Кодекси України, у яких дані норми мають бути закріплені.

По-друге, необхідним є проведення медичної реформи, у результаті якої кожен громадянин матиме доступ до безкоштовних медичних послуг, які надаватимуть кваліфіковані медичні працівники. Дані заходи зведуть до мінімуму ризики лікарської помилки, встановлення хибних діагнозів.

По-третє, необхідно покращувати психічне здоров'я нації. Для того, щоб уникнути таких наслідків легалізації евтаназії, як масове бажання людей "легально" вкоротити собі віку через нестійку психіку.

Спектр питань та завдань достатньо чисельний та глибокий, і відкладати їх на кращі часи неправильно. Тому, навіть не зважаючи на агресію зі сторони сусідньої країни, студенти-біотехнологи не опускають руки, а продовжують відкривати нові горизонти, розширювати кругозір і наполегливо вивчати дисципліни.